Заїкання – це недолік мови на який страждає майже 1% населення і який зазвичай виникає до 3-5 років життя. Розлад проявляється порушенням вербальної комунікації, труднощами збереження швидкого темпу мовлення через надмірні дихальні, голосові та артикуляційні м’язові судоми.

       Найчастіше заїкання проявляється у вигляді:

       повторення слів (тато тато тато купив мені мені),

       розспіву слова (часааааами у меееене неееежить),

       паузи між словами (….. я хочу ….. дивитися ……… телебачення),

       затримки фрази (дозволяє використати перерву на хвилину відпочинку),

       доповнення звуком (я іііііі куплю іііііііі цей ііііііі хліб),

       проблеми з диханням (часті вдихи, захлинання повітрям),

       «співставлення» (дотик очей, губ, ніг і інших частин тіла),

       уникнення зорового контакту.

       Зазвичай ми визначаємо заїкання, як втрату контролю над вимовою. Це наполеглива спроба висловити слова при порушенні органів артикуляції.

       Люди, які заїкаються, уникають важких слів, відсторонюються від виконання різних громадських доручень, не підтримують бесіду в суспільстві, тому ми часто можемо і не помітити, що людина страждає порушенням мови. Спочатку заїкання проявляється незначно і людина не завжди усвідомлює, що її мова не плинна. В результаті несприятливих умов або неправильної поведінки з боку оточуючих (друзі, знайомі, батьки), дефект мови закріплюється і стає серйозною проблемою відчуття постійного страху спілкування. Виникає фрустрація (психічний стан в ситуації реальної або передбачуваної неможливості задовольнити  ті чи інші потреби, проявляється розчаруванням, тривогою, роздратуванням і навіть розпачем). Клінічна картина заїкання змінюється та залежить від багатьох факторів. Ознаки порушення мовлення можуть зникати, пом’якшуватися, а також посилюватися нав’язливим страхом в ситуаціях і моментах сильного психічного напруження (при спілкуванні у великій групі людей, під час розмови по телефону).

       Більшість людей, що заїкаються, поділяє думку, що приховані аспекти заїкання (страх, збентеження, сором, напруга) впливають на втрату віри у власні можливості. Найскладнішим для людини, що заїкається, є страх перед тим, що раптом вона почне заїкатися і як на це відреагують оточуючі.

       На рівень страху має вплив сприйняття себе людиною, яка заїкається. Чим більш вираженими є ознаки заїкання, тим більш залежною від думки оточуючих є людина, при цьому знижується її самооцінка. Відсутність реакції на проблему заїкання при спілкуванні з другою стороною, не усуває її, а навіть робить ще більш складною.

       Як допомогти людині що заїкається?

       Необхідно:

       ставитися до людини при спілкуванні, як до партнера і уважно його слухати;

       приймати спосіб вираження людей, що заїкаються;

       не переривати і не говорити за людину з заїканням (це ознака нетерплячості і визнання його недієздатності);

       не виражати хвилювання, жалю і гніву, дозволити закінчити фразу;

       утримувати зоровий контакт під час розмови.

       Як батькам і вчителям допомогти дитині, що заїкається?

       Необхідно:

       говорити з дитиною повільно та спокійно;

       не перебивати дитину, не допомагати закінчити слово або фразу, попросити говорити повільно, спокійно дихати і не переживати;

       звертати увагу самої дитини на те, як вона говорить, особливо, якщо є великі труднощі;

       дозволити закінчити висловлювання і потім акцентувати на тому, що не завдає їй занепокоєння;

       приймати епізоди заїкання, як щось природне;

       слухати, що дитина говорить, а не як говорить;

       не виключати дитину з процесу розмови;

       для гарного самопочуття долучати до загальної декламації, хорового співу та читання (при таких формах спілкування заїкання проходить);

       допомогти дитині виробити самооцінку, не беручи до уваги її помилки при розмові, а підкреслювати інші дії, які вона добре виконує;

       заохочувати навіть незначний успіх учня з неплавною мовою та позитивно налаштовувати на більш важкі дії;

       оберігати психіку дитини з неправильною вимовою і, одночасно, загартовувати її, допомагаючи виходити зі складних ситуацій, в разі якщо дитина не може впоратися самостійно.

       Поради людині, яка заїкається:

       Ви повинні:

       точно визначити вашу проблему: що Ви робите, коли заїкаєтеся, як поводитеся, які ваші думки та почуття;

       намагатися завжди говорити ґрунтовно, не залежно від того, чи виявиться заїкання, чи ні.

       здійснювати всі зміни у своєму житті поступово;

        підтримувати розмову;

       заїкатися вільно і не намагатися приховувати, що Ви – людина, що заїкається;

       пробувати говорити так багато і так часто, наскільки це можливо;

       Ваше відкрите ставлення до проблеми та старання дозволять позбавитися від страху;

       «Краще говорити заїкаючись, ніж часто мовчати»

       Пам’ятай, що ти заїкаєшся у доброму товаристві: Вергілій,  Ісаак Ньютон, Чарльз Дарвін, Мерилін Монро, Уїнстон Черчилль, Ентоні Куїнн, Лукаш Голець, Брюс Вілліс, Майк Тайсон, Єжи Овсяк, Адам Міхнік.

       Допомога пацієнтам, що заїкаються:

       Ми розробили та ввели в клінічну практику різноманітні способи лікування людей, що заїкаються.

       Розмаїття чинників, що впливають на виникнення заїкання, вимагають  проведення ретельної діагностики.

         Пацієнтам проводять фоніатричні, логопедичні, психологічні та педагогічні обстеження.

За результатами обстежень розробляється індивідуальна реабілітаційна програма. При цьому робиться акцент на логопедичну терапію, поліпшення швидкості мови пацієнта, психотерапію, фізіотерапію, релаксаційні вправи, фоніатричну реабілітацію та фармакотерапію.